Фізична реабілітація при сколіозі. Курсова робота

ЗМІСТ

Фізична реабілітація при сколіозі 2
Вступ 4
Розділ 1. Сколіоз як захворювання хребта: причини, перебіг і наслідки 6
1.1. Будова і функції хребта 6
1.2. Причини і види сколіозу 10
1.3. Клінічне розпізнавання і наслідки сколіозу 19
1.4. Лікування сколіозу 21
Розділ 2. Методи фізичної реабілітації при сколіозі 23
2.1. Лікувальна фізична культура 23
2.1.1. ЛФК при сколіозі I, III і IV ступеня 23
2.1.2. ЛФК при сколіозі ІІ ступені 25
2.3. Фізіотерапевтичні процедури 27
2.4. Масаж при захворюваннях опорно-рухового апарату 31
Висновки 34
Література 36 

 

Вступ
Актуальність теми дослідження. Сколіоз – це бічне викривлення хребта у фронтальній площині. Ребровий горб, який при цьому спостерігається, утворює деформацію з опуклістю убік і назад – кіфосколіоз.
Сколіоз зустрічається набагато частіше, ніж про це думають. За даними Петербурзького дитячого ортопедичного інституту ім. Р.І. Турнера, у 40% обстежених школярів старших класів виявлено порушення статики, що вимагає лікування. Назву сколіоз отримує по рівню вигину: шийний, грудний або поперековий і відповідно опуклої сторони викривлення. Таким чином можна зустріти наприклад правосторонній грудний сколіоз.
Сколіоз може бути простим, або частковим, з однією бічною дугою викривлення, і складним – за наявності декількох дуг викривлення в різні боки і, нарешті, тотальним, якщо викривлення захоплює весь хребет. Він може бути фіксованим і нефіксованим, зникаючим в горизонтальному положенні, наприклад при укороченні однієї кінцівки. Одночасно з сколіозом зазвичай спостерігається і торсиія його, тобто поворот навколо вертикальної осі, причому тіла хребців виявляються оберненими в опуклу сторону, а остисті відростки в увігнуту. Торсія сприяє деформації грудної клітки та її асиметрії, внутрішні органи при цьому стискаються і зміщуються.
Одночасно зі сколіозом зазвичай спостерігається і поворот навколо вертикальної осі. Поворот сприяє деформації грудної клітки та її асиметрії, внутрішні органи при цьому стискаються і зміщуються.
Статистика численних досліджень по виявленню сколіозу у дітей свідчить, що ця деформація – одне з найбільш частих захворювань опорно-рухового апарату, яке має тенденцію до прогресу і досягає вищого ступеня до закінчення зростання дитячого організму. Важкі викривлення хребта і грудної клітки значно впливають на функції внутрішніх органів: зменшують об'єм плевральних порожнин, порушують механіку дихання, що, в свою чергу: погіршує функцію зовнішнього дихання, знижує насичення артеріальної крові киснем, змінює характер тканинного дихання, викликає гіпертензію в малому колі кровообігу, гіпертрофію міокарду правої половини серця – розвиток симптомокомплексу легенево-серцевої недостатності, об'єднаного назвою "Кіфосколіотичне серце".
Перш за все слід звернути увагу на наступні основні ознаки сколіозу:
одне плече трохи вище за інше
одна з лопаток пішла " врозліт" (випирає кут лопатки)
різна відстань від притиснутої до боку руки до талії
при нахилі вперед помітна кривизна хребта
Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.
Об’єктом дослідження курсової роботи є фізична реабілітація при захворюваннях опорно-рухового апарату.
Предмет дослідження – фізична реабілітація при сколіозі.
Метою курсової роботи є дослідження можливостей фізичної реабілітації при сколіозі.
Мета курсової роботи передбачає виконання таких завдань:
дослідити сколіоз як захворювання хребта: причини, перебіг і наслідки;
охарактеризувати методи фізичної реабілітації при сколіозі.

Розділ 1. Сколіоз як захворювання хребта: причини, перебіг і наслідки
1.1. Будова і функції хребта

Хребтовий стовп (columna vertebralis) (рис. 1.1) складається з 33-34 хребців, з яких 24 хребці в дорослої людини вільні (7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових), а решта зрослися між собою та утворили крижову (5 крижових хребців) й куприкову (4-5 куприкових хребців рудиментарних) кістки. Інколи крижову кістку утворюють 4 або 6 хребців. У рідкісних випадках загальне число хребців досягає 35-37 за рахунок збільшення числа куприкових хребців.

 

Рис. 1.1. Хребтовий стовп:
1 – шийні хребці; 2 – грудні хребці; 3 – поперекові хребці; 4 – крижові хребці (крижова кістка); і-куприкові хребці (куприкова кістка) [16, 41].

 

 

Хребці незалежно від відділу хребтового стовпа, в якому вони знаходяться, мають однакову будову. Хребець (vertebra) (рис. 1.2) (за винятком першого шийного – атланта) має тіло, розташоване спереду, та дугу, обернену назад і з'єднану з тілом за допомогою двох ніжок, що обмежують хребцевий отвір. Отвори усіх хребців формують хребтовий канал, в якому міститься спинний мозок з його оболонками. Дуга хребця має 7 відростків, до яких кріпляться м'язи. Ззаду по серединній лінії відходить непарний остистий відросток, з боків у фронтальній площині розміщені парні поперечні відростки, вгору і вниз від дуги відходять парні верхні та нижні суглобові відростки, якими хребці з'єднуються один з одним. Основи суглобових відростків обмежують верхні та нижні хребцеві вирізки, з яких при накладанні одного хребця на другий утворюються міжхребцеві отвори, крізь які проходять спинномозкові нерви та кровоносні судини.

 

 1.2. Грудний хребець (вид збоку):
1 – тіло хребця; 2 – нижня реберна ямка; 3 – нижня хребцева вирізка; 4 – нижній суглобовий відросток; 5 – остистий відросток; 6 – поперечний відросток; 7 – реберна ямка поперечного відростка; 8 – верхній суглобовий відросток; 9 – верхня хребцева вирізка; 10 – верхня реберна яма [16, 41].

Поперечний відросток шийного хребця називають також поперечно-ребровим. Закінчується він двома горбками – переднім і заднім. Передній горбок на VI шийному хребці розвинутий краще, ніж на інших хребцях, і дістав назву сонного горбка завдяки близькості розташування сонної артерії. До нього можна притиснути сонну артерію під час кровотечі в ділянці голови та шиї.
Сполучення хребців між собою відбувається за допомогою міжхребцевих дисків, міжхребцевих симфізів і суглобів, які дозволяють хребтовому стовпу виконувати різноманітні рухи. Під дією скелетних м'язів у хребтовому стовпі можливі рухи навколо трьох осей: фронтальної, сагітальної та вертикальної (поздовжньої). Навколо фронтальної (поперечної) осі відбувається згинання і розгинання хребтового стовпа, навколо сагітальної – приведення і відведення (рух праворуч і ліворуч), навколо вертикальної – ротаційні рухи, або обертання (повороти вправо і вліво) [16, 42].
Найбільш рухливими є шийні хребці, менш рухливі грудні хребці.
Велике значення в практиці дитячих хвороб, особливо в шкільній гігієні, мають викривлення хребта: фізіологічні (два вперед – шийний і поперековий лордоз і два назад – грудний і крижовий кіфоз) і набуті. Набуті викривлення хребта найчастіше виникають у фронтальній площині (вбік) і називаються сколіозом. Сколіоз різної вираженості нерідко виявляється у школярів, хоч він формується ще в дошкільному віці. Розвиток сколіозу у школярів прогресує від неправильного сидіння за партою або столом.
Величина навантаження, що стискає два хребці, великою мірою визначається положенням тіла. Найменшою воно буває, коли тіло знаходиться в горизонтальному положенні. У положенні стоячи тиск між хребцями збільшується. У нижній частині поперекового відділу воно в 4 рази більше, коли людина стоїть, ніж коли вона лежить. Загальна величина навантаження в цьому випадку рівна загальній масі верхньої частини тулуба.
При нахилі вперед з положення стоячи загальне навантаження збільшується у величезній мірі, що пов'язано з ефектом важеля, що утворюється між тією частиною тіла, яка нахиляється вперед, і самим хребцем. Подібний ефект веде до того, що тиск між двома хребцями в нижній частині поперекового відділу хребта при нахилі в 2,5 рази більше в порівнянні з тим, коли ми стоїмо прямо, і в 10 разів більше, ніж коли просто лежимо.
Правильна поведінка при сколіозі. Тиск на міжхребетні диски (у відсотках від положення, стоячи) наведений в таблиці 1.1 [22].

 

Повну версію роботи можна замовити за адресою: editor@tvz.kiev.ua 

 

Комментарии запрещены.