Особливості застосування засобів фізичної реабілітації у дітей раннього віку при вродженій м’язовій кривошиї

Львівський державний університет фізичної культури (м. Львів)


Постановка проблеми. Протягом тривалого часу ми займаємося проблемою фізичної реабілітації дітей раннього віку з уродженою м’язовою кривошиєю. За цей час нами було практично апробовано існуючі підходи та методики щодо усунення патологічного положення голови, норма-
лізації стану ураженого грудинно-ключично-соскоподібного м’яза шиї, ліквідації асиметрії голови і тулуба, збільшення рухової спроможності шийного відділу хребта [6; 7]. Це дало нам підстави прийти до висновку що питанню впровадження заходів фізичної реабілітації у лікувально-відновний процес дітей першого року життя з уродженою м’язовою кривошиєю приділяється недостатньо уваги, а особливості застосування основних її засобів висвітлені недостатньо.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вроджена м’язова кривошия має складний, ще не до кінця з’ясований етіопатогенез [2; 7?9]. Поширеність цієї патології опорно-рухової сфери трапляється у 12,5 % – 31 % дітей і займає третє місце серед ортопедичних захворювань; останнім часом встановлено чітку тенденцію до збільшення кількості хворих дітей [1; 2; 4; 10]. Водночас м’язова кривошия не є локальним порушенням, суть якого полягає тільки в неправильному розташуванні голови щодо середньої лінії тулуба. Захворювання характеризується прогресуючим перебігом з втягуванням у патологічний процес кісток черепа, тулубу, таза, з їх наступною деформацією і порушенням нормального функціонування більшості систем організму [1; 2; 4; 6]. Разом із тим, методично грамотне й наполегливо проведене консервативне лікування дає змогу подолати захворювання, що
робить питання з’ясування особливостей застосування засобів фізичної реабілітації при вродженій м’язовій кривошиї дуже актуальним.
Мета дослідження – охарактеризувати особливості застосування основних засобів фізичної реабілітації дітей першого року життя з вродженою м’язовою кривошиєю.
Завдання дослідження:


1) розкрити особливості застосування фізіотерапевтичних засобів у дітей першого року життя з уродженою м’язовою кривошиєю та вказати на особливості застосування масажу в дітей першого року життя з уродженою м’язовою кривошиєю;
2) охарактеризувати особливості проведення лікувальної гімнастики у дітей першого року життя з уродженою м’язовою кривошиєю та вказати на особливості застосування допоміжних засобів корекції вродженої м’язової кривошиї у дітей першого року життя.


Виклад основного матеріалу дослідження.

Фізіотерапевтичні засоби відновлення активно впливають на всі системи організму, стимулюють його захисні сили, сприяють ліквідації запальних та дистрофічних порушень [5?7]. При виборі адекватного фізіотерапевтичного методу слід врахову-
вати ступінь кривошиї, вік дитини, її фізичні особливості.
Під час проведення фізіотерапевтичних процедур треба керуватись основоположними рекомендаціями щодо застосування фізіотерапевтичних засобів [5?7]: 1) не застосовували підряд декілька фізіотерапевтичних процедур, оскільки на дитину впливає фаза післядії; 2) протягом дня застосовували тільки одну фізіотерапевтичну процедуру загальної дії; 3) процедури, які викликають генералізовану відповідь організму, застосовувати через день; 4) фізіотерапевтичні процедури проводити не
раніше, ніж через годину після годування і не пізніше, ніж за 45–30 хв до наступного; 5) під час процедури намагатися створити позитивне емоційне тло, оскільки капризування дитини, її неспокій зменшують ефективність процедур; 6) у випадках збудження, порушені сну чи поведінки дитини
процедуру слід відмінити.
Важливою умовою успішної реабілітації ми вважаємо правильну підготовку дитини до процедур як у психологічному, так і фізичному плані. Передусім ми встановлюємо психологічний контакт із дитиною, зацікавлюємо її іграшками, тихою музикою, лагідними словами. Першу процедуру проводимо без включення струму, а другу й подальші – з поступовим збільшенням сили струму, доводячи її до необхідної величини. Під час процедури дитині надаємо зручне положення, яке забезпечує
найбільше розслаблення м’язів. Після будь-якої фізіотерапевтичної процедури витримуємо тривалість відпочинок у 20–30 хв. Особливе значення для фізичної реабілітації дітей з уродженою м’язовою кривошиєю мають такі фізіотерапевтичні методи, як теплолікування та електролікування.


Теплолікування сприяє покращенню кровообігу в ураженому грудинно-ключично-соскоподібному м’язі та прискоренню розсмоктування інфільтрату. В умовах стаціонару для цього ми рекомендуємо
застосовувати парафіново-озокеритові аплікації або солюкс, у домашніх умовах – сухе тепло.
Електрофорез калію йодиду на ділянку зміненого грудинно-ключично-соскоподібного м’яза має розсмоктуючу дію і гальмує розвиток фіброзної тканини в ураженому м’язі. Електрофорез 2 %-го розчину калію йодиду на ущільнений м’яз можна призначити вже з місячного віку дитини. Сеанс
лікарського електрофорезу ми проводимо після теплолікування, масажу і лікувальної гімнастики, які створюють передумови для кращого депонування і посилення терапевтичного ефекту.
Фізична реабілітація вродженої м’язової кривошиї передбачає обов’язкове застосовування всіх прийомів класичного масажу, який потрібно проводити в положенні дитини лежачи як на животі, так і на спині. Для розслаблення ураженого м’яза голову дитини ми повертаємо в бік кривошиї (при
положенні дитини на спині). Уражений м’яз масуємо м’яко, пластично – це сприяє оптимізації кровопостачання і гальмує розвиток сполучної тканини. Застосовуємо ніжні погладжування, розтирання в сукупності з легкою вібрацією оскільки енергійні рухи можуть призвести до спазмування м’яза і
підсилення деформації. Погладжування проводимо подушечками пальців від вуха до ключиці;
обхопивши м’яз пальцями з обох боків ніжно його похитуємо, поклавши на м’яз 3-й і 2-й пальці, робимо легкі часті коливальні (вібраційні) рухи. Після цих прийомів, які сприяють розслабленню м’яза, проводимо його ніжний розтяг, для чого масажні рухи здійснюємо від середини м’яза до протилежних кінців із наступним погладжуванням від вуха до ключиці. Те місце, де м’яз ущільнений і під пальцями відчуваються рубцеві зміни, м’яко і пластично погладжуємо, розтираємо, знов погладжуємо, потім за цією методикою масуємо у весь м’яз. У міру зменшення ступеня щільності
м’яза інтенсивність масажу збільшуємо, оскільки це протидіє процесу зморщування і вкорочення ураженого грудинно-ключично-соскоподібного м’яза. За допомогою масажу укріплюємо також м’язи шиї з протилежного (здорового) боку оскільки вони ослаблені й розтягнуті, це сприяє утриманню
голови дитини в середньо-фізіологічному положенні. Обов’язково масуємо м’язи обличчя, грудей, надпліч, спини: послідовно застосовуємо погладжування, розтирання, поглажування, ніжне розминання і знов погладжування. Для розслаблення м’язів згиначів з ураженого боку: (м’язи шиї, великий
грудний, трапецієподібний, найширший м’яз спини, сідничні м’язи, привідні м’язи стегон, ікроножний м’яз) застосовуємо такі прийоми масажу, як погладжування, легке розтирання, вібрація, валяння.
Під час масування грудної клітки використовуємо, розслабляючі прийоми масажу (погладжування, розтирання), які на хворому боці роблять спочатку на верхній частині грудної клітки, а потім – на нижній. Обов’язковим складником масажу при вродженій м’язовій кривошиї є масаж спини, під час якого на здоровому боці здійснюємо погладжування та розтирання, а з ураженого боку, як доповнення до погладжування, здійснюємо ніжне й обережне розтирання, розтягування по надпліччям у ділянці лопаток, легку вібрацію. Тонізуючий масаж розгиначів спини проводимо на здоровому боці
інтенсивніше.
Під час сеансу масажу обов’язково намагаємося створити в дитини позитивний емоційний стан:
масаж проводимо у світлому приміщенні без сторонніх шумів, під час проведення сеансів застосовуємо різноманітні іграшки, розмови тихим і спокійним голосом під спокійну музику. Такі методичні підходи до проведення масажу обумовлені тим, що надмірне збудження, негативне
відношення дитини до процедури, надмірний шум нівелюють позитивний ефект масажу. Окрім того, прийоми масажу і вправи, які проводяться із зусиллям, у швидкому темпі можуть пошкодити ніжні тканини шиї дитини, її судини, нерви.
Багаторічний досвід переконав нас у можливості погіршення стану здоров’я дитини у випадках проведення масажу тільки на основі знань щодо техніки масажу без урахування клінічних особливостей захворювання, віку дитини, її індивідуальних відмінностей, при застосуванні прийомів,
які протипоказані при даному захворюванні. Погана переносимість масажу дитиною можлива у випадках, коли його застосовують методично неправильно, при передозуванні, не – правильно поєднують з іншими процедурами. Важливою складовою реабілітаційного процесу є масаж обличчя дитини, який проводять для оптимізації крово- і лімфопостачання м’яких тканин, попередження атрофії та відновлення функцій уражених м’язів, усунення косметичного дефекту.

Полная версия статьи

Запись опубликована в рубрике Коллегам с метками , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий