Реабілітація хворих при травмах нижньої третини гомілки та стопи з використанням розвантажуючого індивідуального ортеза

Заморський Т.В.

ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ

 

Вивчено та обгрунтовано застосування розвантажувального ортеза при травмах гомілки та стопи. Проведено клінічні випробування та отримано позитивні результати у пацієнтів з переломами нижньої третини гомілки та кісток стопи.

Use of the personal injuries of the twin Wastegate Setup orteza tritini tibia and foot during the early rehabilitation activities.

Ключові слова: розвантажувальний ортез, переломи гомілки та стопи, турбокаст.

Надійна й функціонально вигідна іммобілізація переломів кісток і суглобів визначає результати оперативного втручання. Однак, тривала іммобілізація кінцівки призводить до небажаних наслідків в опорно-руховому апараті хворого. Розвиток тугорухомості та контрактур у суміжних суглобах, прогресуючоа гіпотрофія м'язів, тривалий розладу кровообігу, нейро-дистрофічний синдром це неповний перелік наслідків довгострокової імобілізації, яка в остаточному підсумку несприятливо позначається на відновленні функції кінцівки, та збільшує строки перебування хворого на лікарняному, а в подальшому може привести до інвалідності[3,7].

При використанні такого метода лікування повинно бути забезпечена надійна імобілізація з одночасною мінімізацією перерахованих негативних наслідків, що будуть її супроводжувати [4].

Застосування функціональних динамічних ортезів для лікування переломів дозволяє успішно вирішити окреслені завдання. Їх застосування при лікуванні переломів гомілки та стопи дозволяє зберегти опорну функцію постраждалої кінцівки, забезпечує при цьому її надійну фіксацію. При ортезуванрні нижнього відділу кінцівки вирішуються наступні завдання[6]:

  • здійсненнюється фіксація ушкоджених сегментів у функціонально-правильному положенні;

  • забезпечується можливість повного, або часткового розвантаження ушкодженого сегмента з переносом навантаження на здорові сегменти тіла для відновлення функції кінцівки;

  • забезпечується необхідний запас міцності конструкції ортеза;

  • повинна досягатися оптимальна гігієнічність – виріб повинне бути знімним і піддаватися вологій обробці;

  • незначна вага конструкції.

Застосування сучасних полімерних матеріалів НТП (низькотемпературних пластиків) дозволяє успішно вирішити поставленні завдання. В нашій практиці ми успішно застосовуємо низькотемпературний пластик Turbocast, який має робочу температуру формування 80º- 40º. Це дає можливість виконати ортезування без використання складного технічного обладнання. В якості розігріву ми застосовуємо гарячу воду вказаної температури. Низькі робочі температури дозволяють виготовити ортез без застосування гіпсового негативу та позитиву кінцівки[2].

Для одночасної іммобілізації, при збереженні повноцінної опори на нижню кінцівку та її розвантаження в процесі ходьби нами розроблений індивідуальний розбірний ортез на гомілку з матеріалу турбокаст, у вигляді чобота що складається з гомілкоутримувача та накладки, які виконані індивідуально за формою кінцівки пацієнта [1]. Гомілкоутримувач вгорі може мати додатковий вигин для упору у власну зв'язку надколінка (це забезпечує повне розвантаження в опорі), а знизу – підстопник, який дозволяє виконувати перекат під час ходьби. Дана конструкція щільно облягання кінцівку по всій її поверхні (малюнок 1,2,3).

                                   Мал.1                              Мал.2                          Мал.3

 

Разгрузочный ортез из материала Turbocast

Разгрузочный ортез из материала Turbocast ч.2

Sarmiento і Latta [5] зазначають, що на зрощення перелому впливають багато факторів: кровопостачання, механічні зусилля, хімія, електрика, теплопровідність, але «головними з них є руху в місці перелому, які ведуть до тривалої запальної реакції, яка сприяє покращенню кровообіга, що прискорює зрощення».

Сутність методу полягає у фіксуючій ролі м'яких тканин, що утримують відламки в правильному положенні, завдяки таким властивостям тканини як пружність і нестискаємість. Тобто, м'язові тканини, що оточують зламану кістку,можна уявити як порожнинну гідравлічну систему, оточену еластичною шкірно-фасциальною оболонкою.

Динамічне осьове навантаження деформує цю порожнину, розтягуючи зовнішні, фасціальні кордони, викликаючи зсув кісткових фрагментів по довжині. При знятті навантаження відламки повертаються в попереднє положення. Кордонами які обмежують гідравлічну функціональну систему є жорстка функціональна пов'язка з ниькотемпературного пластика [5].

Показаннями до застосування розбірного ортезу є переломи кістокй нижньої й середньої третини гомілки, що консолідуються, переломи кісточок, внутрісуглобові переломи таранної й п'яткової кісток, кісток проксимального відділу стопи, переломи цієї ж локалізації після проведеного остеосинтеза, що не зрослись, переломи, несправжні суглоби й дефекти, остеоміеліт і запальні захворювання кісток, що утворюють гомілковостопний суглоб, ушкодження зв'язок гомілковостопного суглоба, розриви дистального міжгомілкового синдесмозу, – тобто ситуації при яких необхідно продовжити іммобілізацію необхідного сегмента нижньої кінцівки, з одночасною можливістю опори на кінцівку й ходьби. Даний функціональний ортез дозволяє розвантажити ушкоджену зону, зберігаючи при цьому повну опорну функцію кінцівки без застосування додаткових засобів опори, це дає можливість звільнити руки пацієнта[1,5].

Нижню частину ортезу, виконували у вигляді індивідуальної устілки, що точно відповідає контуру стопи хворого. Така будова забезпечує правильну опору всієї підошви на горизонтальну площину й одночасно зберігає необхідне співвідношення вісей гомілки й стопи.

Запропонована конструкція ортеза забезпечує повноцінне навантаження на нижню кінцівку, дозволяючи в ранній термін відмовитись від повної іммобілізації й використання милиць.

Висновки

Проведений аналіз використання функціонального ортеза показав можливість ранньої мобілізації пацієнтів з переломами кістокй нижньої й середньої третини гомілки, що консолідуються, переломи кісточок, внутрісуглобові переломи таранної й п'яткової кісток, кісток проксимального відділу стопи, переломи цієї ж локалізації після проведеного остеосинтеза, що не зрослись, переломи, несправжні суглоби й дефекти, остеоміеліт і запальні захворювання кісток, що утворюють гомілковостопний суглоб, ушкодження зв'язок гомілковостопного суглоба, розриви дистального міжгомілкового синдесмозу, – тобто ситуації при яких необхідно продовжити іммобілізацію необхідного сегмента нижньої кінцівки, з одночасною можливістю опори на кінцівку й ходьби.

Даний функціональний ортез дозволяє розвантажити ушкоджену зону зменшивши вертикальне навантаження на підошовну поверхню стопи, зберігаючи при цьому повну опорну функцію кінцівки.

Отримані результати дозволяють стверджувати, що основне навантаження ваги тіла розподіляється по горизонтальній площинні, на м'які тканини гомілки, значно зменшуючи вертикальне навантаження, тим самим знижуючи навантаження на підошовну поверхню стопи.

Клінічний приклад.

Паціентка Д. 03.05.2011 отримала побутову травму внаслідок падіння. 05.05.2011 було виконано оперативне втручання, під час якого проведено МОС місця перелому двома пластинами. Рана заживала вторинним натягом, в зв’язку з чим 23 серпня 2011було видалено фіксатор великогомілкової кістки. Хворій дозволили дозоване навантаження на кінцівку. В подальшому розвинулась сповільнена консолідація та деформація гомілки. 

19.12.2011р. госпіталізована у віділ реабілітації ДУ ІТО України з діагнозом: неконсолідований перелом дистальної третини великогомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки. Пацієнтка госпіталізована на консервативне лікування та для визначення питання навантаження на кінцівку.

Повторна рентгенографія проведена в квітні 2012р.

 

 Результат:

      до використання ортеза                  після використання ортеза

 

Список використаної літератури.

  1. Виготовлення ортеза на всю ногу підвищеної функціональності АН8-30, технологічна інструкція ТІ 03191680.25101.178-2005, 2005 УкрНДІ протезування.

  2. Порівняльна характеристика сучасних іммобілізуючих матеріалів. Заморський Т.В. Літопис травматології та ортопедії № 1-2, 2012, С200-202.

  3. Справочник травматолога. Корж Н.А., Радченко В.А. Киев 2009.

  4. Функциональная диагностика мышц. В. Янда, М. 2011

  5. Closed Functional Treatment of Fractures, A. Sarmiento. L.L. Latta

  6. Das grönemeyer rückentraining, D. Grönemeyer/ Goldmann-2012.

  7. Rehabilitation techniques in sports medicine/ W. Prentis 1988.

Запись опубликована в рубрике Коллегам с метками , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Комментарии запрещены.