Використання індивідуального розвантажувального ортеза при травмах нижньої тритини гомілки та стопи при проведенні ранніх реабілітаційних заходів

Лазарєв И.А., Заморський Т.В., Скибан М.В.


Use of the personal injuries of the twin Wastegate Setup orteza tritini tibia and foot during the early rehabilitation activities.

ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ

Ключові слова: розвантажувальний ортез, переломи гомілки та стопи, турбокаст.

 

Надійна й функціонально вигідна іммобілізація переломів кісток і суглобів визначає результати оперативного втручання. Однак, тривала іммобілізація кінцівки призводить до небажаних наслідків в опорно-руховому апараті хворого. Розвиток тугорухомості та контрактур у суміжних суглобах, прогресуючоа гіпотрофія м'язів, тривалий розладу кровообігу, нейро-дистрофічний синдром це неповний перелік наслідків довгострокової імобілізації, яка в остаточному підсумку несприятливо позначається на відновленні функції кінцівки, та збільшує строки перебування хворого на лікарняному, а в подальшому може привести до інвалідності.

При використанні такого метода лікування повинно бути забезпечена надійна імобілізація з одночасною мінімізацією перерахованих негативних наслідків, що будуть її супроводжувати.

Застосування функціональних динамічних ортезів для лікування переломів дозволяє успішно вирішити окреслені завдання. Їх застосування при лікуванні переломів гомілки та стопи дозволяє зберегти опорну функцію постраждалої кінцівки, забезпечує при цьому її надійну фіксацію. При цьому, дотримуються наступні принципи:

  • можливість здійснення фіксації й динамічної корекції ушкоджених сегментів у функціонально-правильному положенні;

  • можливість часткового розвантаження ушкодженого сегмента з переносом навантаження на здорові сегменти тіла для відновлення функції кінцівки;

  • необхідний запас міцності конструкції ортеза;

  • оптимальна гігієнічність – виріб повинне бути знімним і піддаватися вологій обробці;

  • незначна вага конструкції.

Все це в сполученні із сучасними високотехнологічними полімерними матеріалами дозволяє в неординарних, складних, але конкретних, ситуаціях за рахунок створення спеціального функціонального ортеза поєднати повноцінне лікування й реабілітацію хворого.

Для одночасної твердої іммобілізації, забезпечення повноцінної опори на нижню кінцівку і її розвантаження в процесі ходьби нами розроблений індивідуальний розбірний конусоподібний ортез з матеріалу турбокаст на гомілку, що складається з гомілкоутримувача та накладки, виконані індивідуально за формою кінцівки пацієнта. Гомілкоутримувач вгорі має площину для упору в власну зв'язку наколінка, а знизу – підстопник, який дозволяє виконувати перекат під час ходьби. Дана конструкція забезпечує щільне облягання виробу по всій поверхні кінцівки.

 

 

 

Показаннями до застосування розбірного ортезу є переломи кістокй нижньої й середньої третини гомілки, що консолідуються, переломи кісточок, внутрісуглобові переломи таранної й п'яткової кісток, кісток проксимального відділу стопи, переломи цієї ж локалізації після проведеного остеосинтеза, що не зрослись, переломи, несправжні суглоби й дефекти, остеоміеліт і запальні захворювання кісток, що утворюють гомілковостопний суглоб, ушкодження зв'язок гомілковостопного суглоба, розриви дистального міжгомілкового синдесмозу, – тобто ситуації при яких необхідно продовжити іммобілізацію необхідного сегмента нижньої кінцівки, з одночасною можливістю опори на кінцівку й ходьби. Даний функціональний ортез дозволяє розвантажити ушкоджену зону, зберігаючи при цьому повну опорну функцію кінцівки без застосування додаткових засобів опори.

Нижню частину ортезу, виконували у вигляді устілки, що точно відповідає контуру стопи хворого. Така будова забезпечує правильну опору всієї підошви на горизонтальну площину й одночасно зберігає необхідне співвідношення осей гомілки й стопи.

Запропонована конструкція ортеза забезпечують повноцінне навантаження на нижню кінцівку, дозволяючи в ранній термін відмовитись від повної іммобілізації й використання милиць.

Проведено біомеханічний аналіз навантаження на дистальний відділ нижньої кінцівки при використанні функціонального ортеза на гомілку.

 

 

Р – вага тіла пацієнта;

D1 – діаметр гомілки у верхній третині;

D2 – діаметр гомілки в нижній третині;

а – кут инклинации конуса ортеза;

l – довжина конуса ортеза;

q – розподілена сила натягу фіксуючих лямок, якими функціональний ортез фіксується на нозі.

 

,

(1)

 

тоді Q – сумарна сила натягу буде визначатися:

 

(2)

 

Розкладемо Q на осі координат х і у:

 

(3)

 

 

(4)

 

Інтерес представляє величина , що діє в протилежному до P напрямку. Тоді, за умови, що тертя між ортезом і поверхнею гомілки повністю відсутній, можна записати:

 

(5)

 

де, F – залишкова сила, що діє на стопу.

Для розрахунку відсотка від величини Р (вага тіла) використаємо формулу:

 

(6)

 

Використалися розрахункові дані пацієнта, при

 

 


 

 

Розглянемо ситуацію з наявністю додаткової точки фіксації на ортезе (упор) в області власної зв'язки наколінка. За умови, що тиск під п'ятою відсутній можна визначити розподіл ваги тіла пацієнта на ортез при наявності або відсутності упору в власної зв'язки наколінка.

Площа зони контакту на гомілці визначаємо по формулі:

 

, (7)

 

до якої додаємо площу зони контакту на власноу зв'язку наколінка

 

.

 

 

Тоді, загальна площа контакту складе

 

.

 

Контактна напруга в горизонтальному напрямку (вісь х) становить:

 

.

 

Контактна напруга у вертикальному напрямку (вісь y) становить:

 

.

 

При відсутності додаткової точки опори в власної зв'язки наколінка контактна напруга в горизонтальному напрямку (вісь х) становить:

 

 

у вертикальному напрямку:

 

відповідно.

 

Отримані результати дозволяють зтверджувати, що в обох випадках основне навантаження ваги тіла розподіляється по горизонтальній складовій на м'які тканини гомілки, значно зменшуючи вертикальну складову сили й тим самим знижуючи навантаження на підошовну поверхню стопи.

Висновки

Проведений біомеханічний розрахунок розподілу навантаження на гомілку при використанні функціонального ортеза показав можливість ранньої мобілізації пацієнтів з переломами кістокй нижньої й середньої третини гомілки, що консолідуються, переломи кісточок, внутрісуглобові переломи таранної й п'яткової кісток, кісток проксимального відділу стопи, переломи цієї ж локалізації після проведеного остеосинтеза, що не зрослись, переломи, несправжні суглоби й дефекти, остеоміеліт і запальні захворювання кісток, що утворюють гомілковостопний суглоб, ушкодження зв'язок гомілковостопного суглоба, розриви дистального міжгомілкового синдесмозу, – тобто ситуації при яких необхідно продовжити іммобілізацію необхідного сегмента нижньої кінцівки, з одночасною можливістю опори на кінцівку й ходьби.

Даний функціональний ортез дозволяє розвантажити ушкоджену зону зменшивши вертикальне навантаження на підошовну поверхню стопи на 86% , зберігаючи при цьому повну опорну функцію кінцівки.

Запись опубликована в рубрике Коллегам с метками , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Комментарии запрещены.