Сучасна концепція лікування хворих на псоріатичний артрит

О.А. БУР’ЯНОВ, В.П. КВАША, А.С. СВІНЦИЦЬКИЙ, Н.П. КОЗАК, Ю.В КАРНАУХ

/Національний медичний університет
ім. О.О. Богомольця, Київ/

 

Псоріатичний артрит – самостійна нозологічна форма неспецифічного запального ураження апарата руху та опори при псоріазі мультифакторіального генезу, спадково схильного характеру з хронічним прогресуючим рецидивуючим перебігом, що призводить до тривалої втрати працездатності та стійкої інвалідизації 30 % пацієнтів.
Псоріатичний артрит (ПА), за даними різних авторів, сягає від 7 % до 91 % у хворих на псоріаз (П). Велика розбіжність статистичних даних пояснюється різними поглядами на ПА як нозологічну одиницю, різними критеріями встановлення діагнозу та важкістю діагностування захворювання, особливо на ранніх стадіях патологічного процесу. Захворювання може виникати в будь-якому віці, в тому числі і в ранньому дитячому (0,5–3,3 %), тому питання про-
філактики і лікування уражень апарата руху та опори (АРО) за П, особливо на ранніх стадіях захворювання, є актуальними з медичної та соціальної точок зору [6].
Етіологія та патогенез розвитку структурно-функціональних порушень АРО за ПА остаточно не з’ясовані. Основними чинниками розвитку захворювання є: спадковість, порушення імунного статусу, мінерального обміну та метаболізму сполучної тканини, вогнища хронічної інфекції, порушення з боку внутрішніх органів та систем, психоастенічні та невропатичні стани, негативний вплив
фізичних факторів зовнішнього середовища (температура, радіація тощо), травматичні пошкодження. Мультифакторіальна природа ПА та його розвиток пов’язані з адитивною дією спадкових чинників і факторів зовнішнього середовища.
Клінічна картина псоріатичного артриту, особливо в дебюті, має багато спільних ознак з іншими колагенозами, що створює значні складності при діагностиці. За даними різних авторів, помилки при діагностиці спостерігаються у 5–78,6 % випадків [4, 7].
Невизначеність генезису захворювання, поєднання уражень шкіри, АРО та внутрішніх органів і систем є причиною об’єктивних складностей при лікуванні ПА. Застосування схем лікування ревматоїдного артриту за ПА не лише не забезпечує позитивних результатів, а й завдає шкоди пацієнтам.
Пролонгована «базисна» терапія хіноліновими препаратами у таких хворих призводить до розвитку псоріатичної еритродермії; тривале використання глюкокортикоїдів – до виникнення вторинного індукованого остеопорозу та трансформації вульгарного П в ексудативні та пустульозні форми, цитостатична
терапія – до незворотних деструктивних змін у суглобах у понад 80 % випадків [5].
Таким чином, питання лікування ПА в сучасній ревматології та ортопедії є актуальним, оскільки етіологія і патогенез цього захворювання остаточно не визначені, методи діагностики, система комплексної патогенетично обґрунтованої профілактики та лікування розроблені недостатньо, що знижує якість надання спеціалізованої допомоги цій важкій категорії хворих.
Мета роботи – покращити результати лікування хворих на псоріатичний артрит шляхом розробки та впровадження комплексної патогенетично обґрунтованої системи лікування.

Матеріали та методи дослідження

Робота базувалася на обстеженні та лікуванні 312 хворих на ПА з різним ступенем активності запального процесу, розповсюдженістю та тяжкістю ураження АРО. Ступінь тяжкості захворювання визначали за загальноприйнятою класифікацією [2].
Для верифікації діагнозу було проведено комплексне обстеження, яке включало: клінічні, загальнолабораторні, імунологічні, біохімічні, рентгенологічні, сонографічні, денситометричні методи дослідження.
При оцінці ефективності лікування (ЕЛ) ПА досліджували вплив
проведеної терапії на ступінь зміни (динаміку) симптомів, що характеризують захворювання та виражаються адекватними цифровими показниками. У роботі застосовували доповнену методику оцінки індивідуальної ЕЛ у хворих на ПА шляхом аналізу динаміки таких показників: вираженість болю в суглобах (у балах), вираженість ранкової скутості (у балах), тривалість ранкової
скутості (у хвилинах), вираженість болю в хребті (у балах), вираженість ранкової скутості в хребті (у балах), тривалість ранкової скутості в хребті (у хвилинах), підвищена стомлюваність (у балах), суглобовий індекс (у балах), кількість уражених суглобів, сила стискання кистей (у мм рт. ст.), ШОЕ (мм/год.), добова доза нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), кількість
внутрішньосуглобових ін’єкцій кортикостероїдів, кількість рецидивів
протягом року (у балах) [1].
Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою програми для статистичної обробки даних Statistica 6/0. Процедуру послідовного статистичного аналізу виконували за допомогою пакета MS Office 2000. Для визначення статистично значущих різниць між окремими групами вибірки використовували U-критерій Манна-Уїтні, а розрахунки частоти градацій ознак і подальший статистичний аналіз проводили за методом Е.В. Гублера,
А.А. Генкіна [3].

 

Повний текст публікації (формат pdf)

Запись опубликована в рубрике Коллегам с метками , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Комментарии запрещены.